Моє знайомство з гемороєм почалося відразу після пологів. Але й раніше доводилося відчувати дискомфорт певного характеру. Знаю, що багато хто зазвичай не звертає на це увагу. Вважають, що позначаються підвищені навантаження, довготривала сидяча робота, стреси та багато іншого. Кожен має свій список. Зазвичай, люди не звертають увагу на такі «дрібниці» життя, як початкові ознаки геморою, очікуючи, що само собою «розсмокчеться». Так гадала і я. У результаті мені довелося зіткнутися з однією з найсерйозніших, занедбаних форм геморою, впоратися з якою вдалося лише за допомогою лазера.
Частина 1. Як усе починалося
Содержание
Звичайно, провісники серйозних змін у сфері заднього проходу були:
- З’явилися невеликі кровотечі після відвідин туалету. Але кров у цьому випадку, по-перше, не завжди може бути помічена, а по-друге, часто списується на особливості меню – наявність буряків, наприклад, або чогось із барвником.
- Під час гігієнічних процедур виявились невеликі шишки в області сфінктера, що спочатку стало новиною, але віднесено мною на рахунок вагітності. До того ж шишки були абсолютно безболісними.
- Згодом з’явилися неприємні відчуття під час сидіння або зміни пози. Але оскільки на пізніх термінах досить складно знайти зручне положення в принципі, до симптому не з’явилося серйозного ставлення.
Справа в тому, що система кровообігу під час вагітності зазнає підвищеного тиску, а під час родової діяльності укрупнені, розширені вени ще більше випинаються назовні, оскільки всередині місця вже не залишається. Як біолог за освітою, я уявляла всі процеси в подробицях, але, як завжди, відносити до себе серйозні проблеми не поспішала. Тому моя історія мала довготривале продовження.
Частина 2. Тривожні дзвіночки
Через деякий час після пологів я зазначила, що неприємні відчуття в області прямої кишки не тільки не минають, а й посилюються. Симптоми стали давати себе знати повною мірою – з’явилися свербіж, печіння, кровоточивість посилилася, гемороїдальні шишки більше не вправлялися самостійно – назад після спорожнення кишечника.
І я вирушила на прийом до лікаря. Потрапити до нього я змогла через хірурга такий порядок. Це трохи збільшило час очікування, але в моєму стані було терпимо.
Спілкування з проктологом прояснило таке:
- відразу проявився діагноз – геморой зовнішній першого ступеня
- було рекомендовано приступити до консервативного лікування, за допомогою мазі та свічок;
- на додаток були призначені препарати для нормалізації венозного тонусу, які підходили саме мені, оскільки був період грудного вигодовування;
- щоб уникнути ускладнень знадобилося дотримуватися дієти, що виключає гостре, алкоголь (що, звичайно, не проблема), більше соків, бульйону.
Але минуло буквально кілька і так непростих місяців, як у задньому проході знову утворилася шишка. Вона була навіть за відчуттями більшими і щільнішими за своїх попередниць. Використання тієї ж терапії дало черговий сприятливий ефект, мазі та свічки діяли безвідмовно. І тут я знову втратила момент для запобігання наслідкам – не видалася лікарю. Тому моя історія має кілька серій лікування з перервами на відмінне самопочуття. Так минуло майже півтора року
Частина 3. Визнання проблеми
Нова шишка, найболючіша з усіх попередніх, змусила освіжити всі знання про геморой і звернутися до інтернет-пошуку. З’явилася підозра, що цього разу поліпшення просто так не настане, і настав час зайнятися проблемою впритул.
Я знайшла контакти клініки, яка пропонує професійну допомогу та записалася на прийом. Огляд, в принципі, показав уже відому проблему, але потрібно було з’ясувати, чи є внутрішній геморой. А це виявилося важко, оскільки внутрішній огляд давався з підвищеним болем. У результаті після першого прийому я отримала рекомендації продовжити консервативне лікування за допомогою мазі та свічок, додалися трав’яні ванни.
Через кілька тижнів відчутного полегшення я поїхала на повторний прийом. І тут з’ясувалося те, чого я внутрішньо вже побоювалася – геморой розвинувся не лише у зовнішню форму, але і внутрішню. Тому пролунав варіант лікування, мабуть, єдино ефективний у моєму випадку.видалення за допомогою лазера.
Частина 4. Лазер як порятунок
Мені не довелося довго роздумувати. Незабаром я планувала виходити на роботу, а це досить довге проведення часу в офісі за комп’ютером – я бухгалтер. Видалення геморою за допомогою лазера звучало для мене дещо футуристично, але операція є операцією.
Підготовка зайняла близько 2-х тижнів:
- консервативне лікування продовжилося як необхідний фактор пом’якшення симптомів;
- необхідно було здати всі передопераційні аналізи;
- потрібні стандартні види обстеження – ЕКГ, флюорографія;
- далі прийом у терапевта, схвалення якого було необхідно.
У клініці чудово налагоджено документообіг та спілкування з пацієнтом. Я отримувала результати аналізів на електронну пошту в день їхньої здачі.
Тепер про саму операцію та безпосередньо підготовку до неї. Оскільки видалення проводилося за допомогою лазера, а не традиційним хірургічним методом, весь комплекс процедур зайняв лише один день:
- Необхідний чистий кишечник, що досягається за допомогою звичайного проносного. Зайняти сам процес може не одну годину, мені довелося побувати в туалеті разів шість.
- Повне звільнення від волосся, що важливо як для самої операції, так і для післяопераційного періоду, коли використовується перев’язувальний матеріал у вигляді пластиру.
- Легке голодування – це за добу, як і попередні два пункти. За наявності цукрозміщувальної рідини у вигляді звичних гарячих або холодних напоїв – теж не проблема.
- Операція проводилася під загальним наркозом і тривала хвилин 40, тому виписка відбулася щодня, що неймовірно зручно.
Після операції теж можна було їсти, не відкладаючи назавтра. Головне, щоб вона не далася взнаки у вигляді щільного стільця. На допомогу було виписано розріджуючий препарат. А також жарознижуючий і ті самі свічки.
Очікувалося, що одужання настане протягом 2-х тижнів. Наскільки я пам’ятаю, мені знадобилося менше, може, трохи більше тижня. Болючі відчуття пройшли, ніякого додаткового післяопераційного болю не було. Можливо, я чогось такого чекала, на щастя, даремно. Звичайно, безвісти операція теж не пройшла. Були відлуння больового характеру, швидше за притуплені і глухі. І перші дні була зовсім невелика кровотеча, явно не з шишок, яких уже не було.
У результаті все закінчилося добре, і вже кілька років немає ніяких ознак геморою. Хоча в медичній літературі сказано, що позбутися його назавжди не вийде. Благо нові тренди на здоровий спосіб життя, розуміння змін у своєму організмі і правильне харчування роблять свою справу – мені подобається стежити за своїм здоров’ям. І я сподіваюся зберегти свої корисні звички у майбутньому.
Якщо у вас залишилися питання пишіть нижче, із задоволенням відповім.