Висічення параректального нориці

Параректальні нориці найчастіше формуються після загострень гнійного парапроктиту, коли є тривале запалення в параректальній клітковині. Характерною ознакою є свищевий хід – патологічний канал між прямою кишкою та навколишньою тканиною, який ніколи не заростає самостійно. Проблему можна вирішити виключно хірургічним шляхом.

Причини параректального нориці

Свищ прямої кишки є наслідком хронічного запалення. 95% усіх випадків параректальних нориць діагностуються у пацієнтів після чергового загострення хронічного парапроктиту. Інші можливі причини появи нориці прямої кишки:

• хвороба Крона;
• анальні тріщини;
• хронічний запор (тверді калові маси сприяють появі мікротравм);
• злоякісні утворення прямої кишки;
• грижі кишечника;
• наслідок самолікування геморою, проктиту та інших патологій анальної зони.

Симптоми захворювання

Клінічна картина при параректальних норицях досить яскрава, якість життя пацієнтів сильно падає. Симптоми будуть змінюватися в залежності від того, внутрішній нориці або зовнішній. Ознаки зовнішнього анального нориці такі:

• ущільнення, подразнення шкіри в періанальній ділянці внаслідок постійного тертя, присутності бактеріальної флори;
• отвір нориці у вигляді вирви;
• виділення зі свищевої воронки, що мають неприємний запах, можуть бути гнійними або слизово-гнійними;
• запальні симптоми (набряк, почервоніння шкіри навколо анального отвору).

Внутрішня локалізація нориць також створює масу неприємностей. Такі нориці викликають нариви, які супроводжуються лихоманкою, дискомфортом, печінням, свербінням та інтенсивним болем. При тяжкому перебігу хвороби людині стає важко контролювати акт дефекації – виникає нетримання. Це дуже впливає якість соціального життя людини. Також пацієнти скаржаться на болі, які наростають у сидячому положенні, а також при рухах чи чханні, кашлі. З заднього проходу можуть з’являтися виділення крові, гною чи слизу.

Діагностика параректального нориці

У більшості випадків діагноз не викликає сумнівів у досвідченого лікаря вже під час огляду пацієнта. З’ясовується докладний анамнез захворювання, скарги, проводиться огляд періанальної області. Під час пальцевого дослідження фахівець знаходить отвір у періанальній зоні, звідки при натисканні виділяється гній, рідше слиз.

Для ефективного лікування у процесі обстеження важливо визначити свищевий перебіг. Для цього використовується не лише пальцеве дослідження, а й огляд у дзеркалах, зондування, аноскопія та інші методики діагностики. Серед них:

• зондування – за його допомогою лікар може оцінити глибину свищевого каналу, його зв’язок із кишкою та анальним сфінктером, визначити додаткові розгалуження тощо;
• ректороманоскопія – за допомогою ендоскопічної техніки можна виключити новоутворення, оцінити стан слизової оболонки, взяти шматочок тканини для подальшого її вивчення в лабораторії;
• фістулографія – через задній прохід вводиться контраст, після чого для виконуються рентгенівські знімки (допомагає визначити наявність кишень, розміри та розташування свищевого ходу);
• трансректальне ультразвукове дослідження – метод гарний своєю простотою та безпекою для пацієнта;
• комп’ютерна або магнітно-резонансна томографія.

Жінка при виявленні параректального нориці обов’язково отримає напрямок до гінеколога. Це необхідно для виключення наявності патологічного ходу, що з’єднує пряму кишку та піхву.

Точна діагностика, відповідне обладнання та узгоджена робота фахівців допомагають скласти обґрунтований план лікування. Результат залежить від розташування нориці, стану сфінктера, супутніх захворювань та попередніх втручань. До операції обговорюють ймовірність рецидиву, ризик порушення утримання та можливі альтернативи.

Лікування параректальних нориць

Колопроктологи в один голос радять не зволікати з лікуванням хронічного парапроктиту, оскільки з його ускладненнями боротися дуже складно. Тривала наявність нориці є грізним фактором ризику злоякісного новоутворення. Також в результаті низки загострень і ремісій хвороби утворюється рубцева тканина, що веде до недостатності або звуження сфінктера.

Протипоказаннями до проведення операції є декомпенсація хронічних захворювань (наприклад, цукрового діабету), гострі інфекційні патології, серйозне порушення функції нирок, тяжкий стан пацієнта. Оскільки операція виконується у плановому порядку, людина має деякий запас часу для усунення проблем зі здоров’ям.

Існує кілька варіантів оперативного лікування параректальних нориць. Вибір конкретної методики залежить від стадії хвороби, наявності ускладнень та багатьох інших індивідуальних особливостей пацієнта. Ось лише деякі з можливих операцій:

• лігатурна методика;
• висічення нориці по всій довжині;
• пломбування;
• лазерна хірургія;
• пластика внутрішнього отвору нориці.

З огляду на особливості періанальної області (зокрема – розмаїття нервових волокон), приділяється особлива увага питанню знеболювання. У нашій клініці застосовується спинально-епідуральна анестезія, використовувані препарати забезпечують ефективне знеболювання і післяопераційному періоді. Після операції потрібно максимально усунути фактори ризику рецидиву парапроктиту як основної причини появи свищів. Слід переглянути своє харчування, впроваджувати у своє життя регулярні фізичні навантаження та вчасно звертатися до лікаря за допомогою.